Cпецпроекти

7 крутих романів, які вже час прочитати (досить відкладати)


0 5388 0

Зібрали книжки, про які ви могли не раз чути, але лінилися їх прочитати (а дарма). Тож готуйтеся до затишних вечорів із неквапливим гортанням сторінок. І неважливо, паперова книга чи електронна – це все одно буде атмосферно.

Стівен Кінг “Воно”

Фільм, який вийшов у 2017, і міні-серіал за книжкою осилили майже всі. А от оригінал на 1000+ сторінок прочитати наважується вже куди менше людей. І дарма – це одна з найкращих книжок Кінга. Маленьке містечко Деррі, його дивні мешканці, “Клуб невдах” та зло, що зазвичай з’являється у вигляді наймоторошного клоуна на світі – ця історія захопить тебе надовго.

Віктор Петров-Домонтович “Дівчинка з ведмедиком”

За описом “модерністський неокласичний інтелектуальний роман” приховується трагедія людей з різних поколінь, їхні спроби знайти власний шлях і не зрадити власним переконанням. А ще – це щемка історія про любов, якій бути, на жаль, не судилося.

Пітер Хьог “Смілла та її відчуття снігу”

Смілла – вчена. А ще вона вміє “відчувати” сніг і намається віднайти у ньому сліди, які розкриють справжні причини загибелі маленького хлопчика, що жив по сусідству. По-датські холодна і при цьому неймовірно атмосферна книжка.

Джон Стейнбек “Грона гніву”

Історія родини, яка намагається вижити під час Великої Депресії у США. Про пошуки щастя і те, як переживати втому, втрати, бачити смерть і намагатися при цьому залишитися людиною. За цю книжку Стейнбек отримав Пулітцеровську премію, а за мотивами роману у 1940 році зняли фільм.

Саша Соколов “Школа для дураков”

Той випадок, коли розказати про книжку неможливо – просто бракує слів. Тому краще тримайте цитату:

Сейчас я не помню большинства фамилий, но я помню, что среди нас был, например, мальчик, который на спор мог съесть несколько мух подряд, была девочка, которая вдруг вставала и догола раздевалась, потому что думала, что у нее красивая фигура – догола. Был мальчик, подолгу державший руку в кармане, и он не мог поступать иначе, потому что был слабовольный. Была девочка, которая писала письма самой себе и сама себе отвечала. Был мальчик с очень маленькими руками. И была девочка с очень большими глазами, с длинной черной косой и длинными ресницами, она училась на одни пятерки, но она умерла примерно в седьмом классе, вскоре после Норвегова, к которому она питала счастливое и мучительное чувство, а он, наш Савл Петрович, тоже любил ее. Они любили друг друга у него на даче, на берегах восхитительной Леты, и здесь, в школе, на списанных физкультурных матах, на этажах черной лестницы, под стук методичного перилловского маятника. И, возможно, именно эту девочку мы с учителем Савлом называли Розой Ветровой. Да, возможно, а возможно, что такой девочки никогда не было, и мы придумали ее сами, как и все остальное на свете.

Валер’ян Підмогильний “Місто”

Та сама книжка зі шкільної програми, яку хочеться перечитувати. Якщо ви були бунтівником/цею і програму з літератури ігнорували, саме час забути про свого внутрішнього анархіста і все ж прочитати цей урбаністичний роман. Головний герой твору приїжджає до столиці і, незважаючи на скептичне ставлення до великого міста, намагається його підкорити. Тут є місце і зрадам, і перемогам, і любовним історіям, і підступності, і болі – як і у житті будь-кого з нас.

Іван Франко “Перехресні стежки”

Книга, після якої ви на якийсь час забудете про Франка-поета і закохаєтеся у Франка-прозаїка. У “Перехресних стежках” насправді більше витонченості та лірики, ніж у віршах. Франко залишається самим собою і поєднує політику з особистим життям, проблеми цілої верстви суспільства і окремих людей, а також згадує про те, як важко зробити вибір і як легко припуститися трагічної помилки.

Наш YouTube-канал
Підписуйтесь на нас в Facebook

Прокоментувати

Такий e-mail вже зареєстровано. Скористуйтеся формою входу або введіть інший.

Ви вказали некоректні логін або пароль

Вибачте, для коментування необхідно увійти.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: