Cпецпроекты

Чому класична музика — це cool: досвід Collegium Musicum


0 774 328
П’ять років тому двоє друзів — диригент Іван Остапович і перекладач Тарас Демко — заснували у Львові музичну агенцію Collegium Musicum. Ініціатива пройшла шлях від волонтерського проекту до однієї з найпомітніших організацій у сфері класичної музики.

За їхніми плечима понад півтисячі організованих концертів, фестивалів, майстер-класів і лекторіїв. У 2014-му на базі агенції створено однойменний камерний оркестр.

Заходи Collegium Musicum — це свіжий погляд на класику і нові формати її представлення. bit.ua зустрівся із засновниками музичної агенції, аби дізнатись, що класична музика може запропонувати сучасному слухачеві.

Попри те, що класична музика ніколи не претендувала на масовість, заходи Collegium Musicum привертають увагу доволі широкої аудиторії, причому часто молодої. Як вам це вдається?

Іван Остапович: Звісно, ми не в змозі претендувати на масовість. Увімкніть телевізор чи радіо — ви не почуєте там класичної музики. Тому одним із головних наших завдань як концертної агенції є відкриття класики якомога ширшій аудиторії. Звичайно, не вдасться змусити людей приходити на концерти, але важливо інше: аби вони знали, що ця сфера існує зовсім поряд. І вона доступна кожному, хто не побоїться їй відкритись. Ми пропонуємо альтернативу.

Тарас Демко: Публіка на наших концертах не є сталою. Приходять люди як старшого, так і молодого віку. Якщо говорити про цільову аудиторію, то ми цілимо в середній клас, який тільки-но зароджується. Це активні, молоді люди, які через певні обставини оминули класичну музику. Попри це в них закладено величезний творчий потенціал. Ці люди абсолютно відкриті до нового, не мислять шаблонами. Саме їх ми найбільше чекаємо в концертних залах.

І. О.: Важливо також відчувати дух часу. Минули століття, у сфері класичної музики багато чого змінилося, а от підходи до її промоції — майже ні. Особливо в Україні. Ми намагаємося розповідати про класику в доступній формі, без нафталіну. Для цього навіть запустили власну передачу на Radio Skovoroda («Територія класики». — Прим. ред.). Від нових форматів промоції музика нічого не втрачає, а, навпаки, відкривається все ширшій слухацькій аудиторії.

Побутує думка, що класична музика — це елітарне мистецтво. Такий собі світ для обраних…

І. О.: Так, свого часу музика була привілеєм. Якщо говорити про XVII–XIX століття, то почути оркестр міг далеко не кожен. До прикладу, першими слухачами симфоній Бетховена були заможні та шановані люди — князі, графи, їхні родичі, найближче оточення. Часом слухачів у залі було менше, ніж оркестрантів. Науково-технічний прогрес у ХХ столітті поставив перед музикою чимало викликів. Один з них — доступність. Відтак музика втратила свою закриту елітарність. Усе частіше її можна почути в концертних залах, доступнішим стало навчання. Зрештою, композитори, пишучи свої твори, зазвичай передбачали наявність широкого кола слухачів, очікували на реакцію, намагалися справити враження. Хотіли, аби слухачі розкодували закладений меседж. Тому класична музика, окрім відкритості, також потребує заглиблення в себе, саморефлексії, загостреного відчуття. Це, звичайно, певні зусилля, приклавши які, людина суттєво збагачується. В розважальній музиці зусилля не потрібні, тому вона масова. Але елітарність класики, повторюся, не є закритою. Ця музика — на відстані витягнутої руки. Достатньо зробити крок назустріч.

«Класична музика — на відстані витягнутої руки. Достатньо зробити крок назустріч»

Концерти класичної музики є доволі консервативними за формою, мають неписані правила етикету. Але минулого року на одному з концертів камерний оркестр Collegium Musicum виконував Перселла і Генделя в джинсах. Чи доцільно ламати сталі традиції?

Т. Д.: Способи представлення класики повинні змінюватися. В цьому немає нічого крамольного. Якщо ти йдеш на концерт Мадонни, можеш стрибати у фан-зоні, підспівувати. Шоу від цього тільки виграє. На концерті класичної музики — в якому демократичному форматі він би не відбувався — діють певні правила, що формувалися століттями. Це не тяглість традиції, як може комусь здаватися, цей етикет опирається на здоровий глузд. На концертах класичної музики є паузи, що повинні витримуватись у цілковитій тиші, а не під ринґтони телефонів. Є частини, коли не можна аплодувати, а є моменти, коли дозволяється навіть тупотіти ногами. Інколи доводиться потерпіти — хай навіть світ валиться! — але досидіти до завершення твору. Небажано приводити на концерт дітей «крикливого» віку, аби не псувати вражень ні собі, ні іншим. Зрештою, ми гордимося тим, що наші концерти є неформальними. Люди можуть приходити у зручному вбранні. Буває, що на наших концертах хтось у дредах сидить на підлозі, а оркестранти одягнуті в порвані джинси і футболки. Це ж чудово!

Ви нерідко організовуєте концерти в незвичних місцях — у храмах, галереях, навіть у столярні Театру імені Лесі Українки…

Т. Д.: Такий формат дає змогу потрапити на наші концерти людям, які навряд чи прийдуть у філармонію. Для нас є важливим знайомство з новими слухачами, тому постійно намагаємося «озвучувати» маловідомі локації. Наприклад, столярню Театру Лесі вже можна вважати музичною — там прозвучали сонати і партити Баха (усміхається).

І. О.: Не скажу, що цей досвід є особливо унікальним. На Заході практика проведення таких концертів доволі поширена. Велосипед ми не винаходили.

Чи вдалося агенції Collegium Musicum повністю пройти шлях від волонтерського проекту до комерційного?

І. О.: Українські агенції, які займаються класичною музикою, можна перелічити на пальцях однієї руки. Установи фінансуються з державного бюджету і не зацікавлені в конкуренції. Ринок фактично відсутній. Наша діяльність не може бути стовідсотково комерційно успішною, але на теперішньому етапі нам вдається досягати запланованих результатів. Це, звісно, вимагає зусиль. Доводиться постійно вигадувати, чим зацікавити публіку, як справити на неї враження, зберігаючи при цьому високий музичний і організаційний рівні. Водночас це хороший стимул для розвитку, чого якраз і бракує державним установам. Якщо на концерті симфонічного оркестру буде п’ять тисяч людей, тоді я з упевненістю скажу, що ми чогось досягнули. Наразі про таку успішність не йдеться.

Т. Д.: Знаєш, якби з’явилося ще п’ять чи десять музичних агенцій, орієнтованих на класику, — усім було б ліпше. Конкуренція у сфері мистецтва — це не конкуренція у сфері випікання хліба чи виготовлення косметики. Більше подій, більше концертів — відповідно, і більший попит. Така конкуренція примножує аудиторію.

«Новаторство може полягати у формі, подачі, представленні. Якщо втручань зазнає музичне наповнення — це рух не в кращу сторону»

Деякі агенції вдаються до свідомої комерціалізації — організовують концерти рок-хітів в оркестровому звучанні. Як ви до цього ставитесь?

Т. Д.: На наших концертах рок-хітів не почуєш. Для нас це принципово. У репертуарі оркестру Collegium Musicum навіть популярної класики не так вже й багато. Намагаємося постійно шукати новий матеріал. Репертуар базується на нашому власному смаку, а також досліджуємо те, що могло б зацікавити слухача. Не обмежуємо себе рамками: наші зацікавлення є і в ранньому бароко, і в ренесансі, і в сучасній музиці. Свого часу ми ініціювали конкурс композиторів. Оркестр виконував музику, написану за місяць до того.

І. О.: До речі, від рок-хітів постраждало чимало хороших колективів. Якщо оркестру доводиться виконувати за один вечір дві-три програми, технічний рівень музикантів значно падає. Після цього важко зібрати колектив в одне ціле. Припустімо, якщо б ми завтра зробили концерт рок-хітів, більшість музикантів, які сьогодні з нами співпрацюють, просто розвернуться і підуть. Гратимуть Бартока, Гіндеміта чи Штокгаузена з кимось іншим. Не можу сказати, що концерти рок-хітів — це маркетологічний хід у сфері класичної музики. Це швидше популярна музика. А те, що там задіюється оркестр — ну, так склалося…

Т. Д.: Новаторство може полягати у формі, подачі, представленні. Якщо втручань зазнає зміст — музичне наповнення — це рух далеко не в кращу сторону.

Знаю, серед найближчих планів Collegium Musicum є створення освітнього проекту…

І. О.: Ми над ним ще працюємо, тому дещо зарано анонсувати. Йдеться про Collegium School. Це неформальний освітній проект, у якому професійний музикант міг би знайти альтернативу тій системній зашореності, що панує в державних навчальних закладах. Школа діятиме за принципом майстер-класів. Ми запрошуватимемо педагогів. Наразі не можемо називати імен, але це відомі люди. Деякі лекції відбуватимуться у відкритому форматі, будуть безкоштовними. Надіємося, цей проект розпочнеться вже найближчим часом.

Т. Д.: Освітньою діяльністю Collegium Musicum займається від початку своєї діяльності. Ми завжди організовували майстер-класи і лекції для молодих музикантів. Запрошували скрипалів, віолончелістів, вокалістів… Якщо музикант приїжджає з концертом, ми пропонуємо йому поділитись досвідом. Дуже часто наша ініціатива знаходить підтримку. Однак Collegium School матиме більш системний характер.

«Магія класичної музики в тому, що її завжди можна слухати, як вперше»

Насамкінець маю дещо дилетантське запитання. Що, на вашу думку, класична музика може запропонувати сучасному слухачеві? Чому її варто слухати і приходити на концерти?

Т. Д.: Класика — це завжди стильно і модно. Це один із важливих елементів формування особистості. Як би пафосно не звучало, але класична музика є своєрідною стихією свободи. Тільки вільна людина може займатися мистецтвом. Відповідно, ця музика вимагає абсолютної свободи і від її слухача.

І. О.: Класична музика  —  жива: кожне її виконання є особливим і неповторним. Наприклад, зараз ми з оркестром репетируємо Моцарта. Кожного дня музиканти грають іншу музику, хоч це однаковий матеріал. Це залежить від настрою музикантів, їхніх думок, переживань. Наприклад, австрійський диригент Герберт фон Караян записав дев’ять симфоній Бетховена — у молодому віці, середньому і старшому. І все це — різні симфонії. В інший час вони набувають нових штрихів, знаходять нові відтінки. У цьому і полягає магія класичної музики — її завжди можна слухати, як вперше.

Фото: Матвій Пограничний, Меліssа Жаботинська, Влад Яценко.

Рекомендуемое

Сообщить об опечатке

Текст, который будет отправлен нашим редакторам: